БЛЯШКА, КИ,
Бляшка, ки, ж.
1) Ум. отъ бляха.
2) Головной уборъ невѣсты. Kolb. І. 43.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 77.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БО →← БЛЯШЕЧКА, КИ,